До винаходу бас-гітари основним басовим інструментом виступав контрабас - найбільший акустичний інструмент з сімейства скрипок. Цей інструмент разом з достоїнствами володів також рядом характерних недоліків, що ускладнювали його широке застосування в ансамблях популярної музики початку XX століття. До недоліків контрабасу відносять великі розміри, велику масу, вертикальне підлогове конструктивне виконання, відсутність поріжків на грифові, а також порівняно невеликий рівень гучності.

Зростаюча в 20-х - 30-х рр. XX століття популярність джазової музики, розповсюдження автомобільного транспорту, що підвищило мобільність ансамблів, а також виникнення технології електронного підсилення звуку породили потребу в басовому інструменті, позбавленому недоліків контрабасу. У вказаний період часу багато фірм, що виробляють музичні інструменти, почали експериментувати по створенню такого інструменту проте вони не увінчалися комерційним успіхом.

Серед винаходів того часу заслуговують згадки бас-мандоліна Гібсон Мандо-бас (Gibson Style J Mando bass), виготовлена фірмою «Gibson» з 1912 по 1930 роки, а також інструмент американського музиканта і підприємця Пола Тутмарка Аудіовокс № 736 (Audiovox #736 Electronic Bass), який був створений ним в 1936 році і містив багато рис сучасної бас-гітари, наприклад, суцільний дерев'яний корпус, горизонтальне розташування грифа і поріжки ладів.

У 1951 році американський винахідник і підприємець Лео Фендер, засновник фірми «Fender», випустив бас-гітару «Пресіжн» (Fender Precision Bass), розроблену ним на основі його електрогітари «Телекастер». Інструмент отримав визнання і швидко завоював популярність. Ідеї, закладені в його конструкції стали фактичним стандартом для виробників бас-гітар, а вираз «бас фендер» на довгий час став синонімом для бас-гітари взагалі. Пізніше, в 1960 році, Фендер випустив ще одну, вдосконалену модель бас-гітари - «Джаз бас» (Fender Jazz Bass), популярність якої не поступається «Пресіжн».

Якийсь час фірма «Fender» домінувала на ринку бас-гітар, поки конкуруючі фірми розробляли і випускали свої варіанти. Один з ранніх варіантів бас-гітари - випущена в 1955 році німецькою фірмою Хофнер напівакустична бас-гітара 500/1 (Hцfner 500/1) мала форму скрипки. Пізніше ця модель стала широко відомою завдяки тому що її вибрав як основний інструмент Пол Маккартні, бас-гітарист групи «Бітлз». У 1950-х роках свої моделі бас-гітар випустили багато виробників музичних інструментів, включаючи фірму «Gibson», що випустила басові версії своїх електрогітар «SG» і «Les Paul».

З 60-х років XX століття з виникненням рок-музики, бас-гітара стає все більш поширеним інструментом. Виникають нові різновиди - з'являються акустична бас-гітара і безладова, збільшується число струн, з'являються бас-гітари з вбудованою активною електронікою, здвоєними і строєними струнами і без головки грифа. Розвивається також і техніка гри на бас-гітарі - від гітари запозичується тепінг, підтяжки, з'являються також специфічні басові техніки, такі як слеп і гра флажолетами.