Існують дві теорії про походження сучасної дванадцятиструнної гітари. Згідно першої, вона виникла в результаті переосмислення концепції європейських середньовічних інструментів з парними струнами. Згідно другої теорії, дванадцятиструнка народилася під впливом інструментів з Латинської і Центральної Америки, особливо з Мексики. Проте, дванадцятиструнна гітара в її сучасному вигляді була розроблена в США в кінці 90-х років XIX століття. Ім'я майстра чи найменування фабрики невідоме. Перші інструменти були виготовлені на початку XX століття на таких фабриках як Oscar Schmidt, Harmony, Regal і Lyon and Healy. На користь першої теорії говорить той факт, що більшість майстрів, що працювали на Oscar Schmidt, були вихідцями з Італії. Зокрема, потенційним винахідником дванадцятиструнної гітари називають майстра Фульвіо Пардіні, автора однієї з найзнаменитіших дванадцятиструнних акустик того часу - Stella. За однією з легенд, блюзовий виконавець Лідбеллі (Leadbelly) грав на гітарі, яку зробив особисто Пардіні. Прибічники "мексиканської" теорії приводять в доказ рекламний буклет фірми Lyon and Healy, в якому говорилося, що її майстри розробили декілька моделей 11-ти 12-ти струнних "мексиканських гітар". Слово "мексиканська гітара" було застосовано для того, щоб створити відмінність між 12-струнними арфа-гітарами, які мали додаткові бурдонні (позагрифові) струни. В той же час компанія з Нового Орлеану Grunewald представила в своєму буклеті дванадцятиструнну акустичну гітару як арфа-гітару. "Новий винахід, - свідчив рекламний слоган. - Подвойте звучання гітари". У першій чверті XX століття великі гітарні компанії, такі як Gibson, Epiphone, Martin зі скепсисом відносилися до нового інструменту і майже не виробляли його. Вийняток становили лише індивідуальні замовлення, про які зараз практично нічого не відомо.