Мегафон (грецьк. мега - багато, фон - звук) - переносний пристрій для звукопідсилення, що складається з мікрофону, підсилювача, динаміка і рупора.
Слово «мегафон» придумав Едісон в 1878 році. До Едісона для посилення звуку користувалися рупорами, як було зазначено вище. Мегафон Едісона складався з двох рупорів, сполучених довгою порожнистою звукопередаючою трубкою. У тому ж році Сіменс з'єднав винайдений ним раніше динамік з рупором. Сучасний електронний мегафон містить малочутливий до акустичних шумів мікрофон, підсилювач електричних коливань, динамік, рупор і руків”я.

Мегафон використовується на концертах, публічних виступах ораторів, для керівництва масовими заходами і ін. У народі також часто називається «Матюгальником».

Рупор - металева труба конічної форми, призначена для посилення звучання голосу. Рупор концентрує звукові хвилі і направляє їх в один бік. Чим більші розміри рупора, тим голосніше і виразніше чутно звуки мови на великій відстані.

На кораблях застосовувалися рупори завдовжки до 2 метрів, з вхідним отвором діаметром 5 сантиметрів і вихідним отвором в 15-25 сантиметрів. Рупор завдовжки в 1,5 метра дозволяє виразно передавати мову на відстань до 1,5-2 кілометрів. Слова, вимовлені гучним голосом в рупор завдовжки 5,5-7,5 метрів, можуть бути чутні на відстані до 5,5 км.

Рупор був винайдений в 1670 році англійцем Семюелем Морландом. Свій перший рупор він зробив зі скла, а потім став робити їх з міді.

В даний час для посилення звуку частіше застосовують мегафони.