Піаніно (італ. pianino - маленьке фортепіано) — струнно-клавішний музичний інструмент, різновид фортепіано, в якому струни, дека і механічна частина розташовані вертикально, а не горизонтально, внаслідок чого піаніно займає значно менше місця, чим рояль. Перше піаніно було винайдене американцем Дж. Хокінсом в грудні 1800, незалежно від нього австрієць М. Мюллер також винайшов піаніно трохи пізніше, в січні 1801. Але сучасної форми піаніно набуло лише в середині XIX століття (чавунна рама, перехресні струни, механіка з нижнім і верхнім розташуванням демпферів). Найбільш поширені кабінетні піаніно мають ширину корпусу по клавіатурі 1450-1500 мм і висоту близько 1250-1400 мм, діапазон - 7 октав. У піаніно є цокольна підлога - це вузол щитової конструкції, що з'єднується з корпусом піаніно знизу і необхідний для кріплення педального механізму. А вертикальна стійка корпусу, що з'єднується з бачкою і ніжкою піаніно, називається консоль.