Електронні клавішні інструменти зараз настільки міцно увійшли до арсеналу сучасних музикантів, що здається, ніби так було завжди. Безліч стилів і напрямів сучасної популярної, і в першу чергу танцювальної, музики (драм-н-бейс, джангл, есід хаус, техно і прогресивний хаус, тріп-хоп, ембіент і т.д.) засновані виключно на електронних, або переважно на електронних клавішних (синтезаторах, семплерах, секвенсорах, драм-машинах і т.д. і т.п.). Хоча перші електронні клавішні були винайдені достатньо давно (теремін і мартенот аж в 1928 р., а Роберт Муг створив свій Мугсинтезатор в 1965 р.), тривалий час їх використовували тільки "серйозні" композитори і виконавці, та всякі експериментатори-авангардисти. У музиці аж до середини 70-х домінували традиційні інструменти - гітари, барабани, духові і т.д., хай і електрично посилені. Але потім трапився бум... Разглянемо переваги електронних клавішних на прикладі синтезатора:

Ви не можете легко і вільно совати фортепіано по кімнаті, а також транспортувати його куди-небудь; з синтезатором це проробляти нескладно - це раз (відмінний аргумент!).

Ви не зможете під'єднувати піаніно до своєї стереосистеми щоб влаштувати вечірку і грати дуже-дуже голосно, і навпаки, грати дуже-дуже тихо, сидячи вночі за інструментом в навушниках, щоб не розбудити своїх домочадців; для синтезатора і те, і інше - штатні можливості - це два (погодьтеся, пункт солідний і вагомий).

Ви не зможете під'єднати до інструменту комп'ютер, грати з автоматичним акомпанементом, застосовувати навчальні програми і записувати свої твори в пам'ять роялю, щоб повернутися до них завтра; синтезатор все це уміє - це три (звучить переконливо!).

І нарешті, ви не зможете грати на піаніно "іншими звуками", тоді як клавішний синтезатор здатний звучати як будь-який з інструментів оркестру (!) - і це, напевно, найгучніший (але при цьому не фінальний) акорд в бравурній оді електронним клавішним.