Купити Смичкові інструменти, порівняти Смичкові інструменти, знижка на Смичкові інструменти

Згідно довідників, струнні музичні інструменти (хордофони), за способом звуковидобування діляться на смичкові (наприклад, скрипка, віолончель, гіджак, кеманча); щипкові (арфа, гуслі, гітара, балалайка); ударні (різного роду цимбали); ударно-клавішні (фортепіано); щипково-клавішні (клавесини).

У нашій статті розмова піде про смичкові)... Отже, думаю, просто перерахуємо різновиди цих прекрасних і мелодійних інструментів:

Скрипка, 4-струнний смичковий музичний інструмент. Найвищий по звучанню в скрипічному сімействі, що включає також альт і віолончель. Виникла на основі удосконалення народних інструментів. У класичному вигляді оформилася в творчості північно-італійських скрипічних майстрів 16-18 століть, до яких зокрема відносилися: А. і Н. Аматі, Дж. Гварнері, А. Страдіварі та інші.
У зв'язку з цим декілька слів про вищеперелічених майстрів:

Аматі (Amati) -сім”я італійських майстрів смичкових інструментів. Родоначальник - Андреа (народився близько 1520 року, помер близько 1580 року). Є творцем класичного типу скрипки. Його сини Андреа Антоніо (біля 1540г.-после 1600г.) і Джіроламо (1561г.-1630г.). Найбільш відомий син Джіроламо - Ніколо Аматі (1596г.-1684г.), інструменти якого цінуються особливо високо. Учні Николо Аматі: його син Джіроламо 2-й (1649г.-1740г.), Гварнері, Страдіварі.

Гварнері (Guarneri) -семья італійських майстрів смичкових інструментів. Її голова, Андреа (1626г.-1698г.), учень Н. Аматі, розробив власну модель скрипки. Його сини: Пьетро (1655г.-1720г.) і Джузеппе (1666г.-1739г.). Внуки по лінії сина Джузеппе: Пьетро 2-ий (1695г.-1762г.) і Джузеппе (Йосип), прозваний Гварнері дель Джезу (1698г.-1744г.). Треба відзначити, що найбільш цінними вважаються скрипки і альти Джузеппе (Гварнері дель Джезу), на яких грали Н. Паганіні, Ф. Крейслер та інші.

Страдіварі (Stradivari) Антоніо (1644г.-1737г.) -италійський майстер смичкових інструментів (голова сім'ї майстрів). Спочатку наслідував своєму вчителеві Н. Аматі; згодом створив власні моделі скрипки, альта, віолончелі, які цінуються найвище (разом з інструментами Гварнері дель Джезу). Відомими майстрами були його сини: Франческо (1671г.-1743г.) і Омобено (1679г.-1742г.).

Але повернемося до решти смичкових, яких ще немало залишилося...

Альт - струнний смичковий музичний інструмент скрипкового сімейства, за розмірами більше скрипки.

Віолончель (італійське violoncello), струнний смичковий музичний інструмент скрипічного сімейства басо-тенорового звучання. З'явився в 15-16 століттях. Класичні зразки віолончелі створені італійськими майстрами 17-18 століть: А. і Н.Аматі, Дж. Гварнері, А. Страдіварі і іншими. Застосовується як сольний, ансамблевий і оркестровий інструмент.

Віоли (італійське viole), сімейство струнних смичкових інструментів, поширених в Західній Європі в 15-18 століттях. По вигляду нагадує велику скрипку. За розмірами і по положенню інструменту під час гри розрізняють віоли та браччо і віоли та гамба. Віоли та браччо (італійське da braccio-ручні) тримали горизонтально як скрипку, а віоли та гамба (da gamba-ножні) тримали вертикально, як віолончель. Треба відзначити, що найбільш близьким до сімейства віол відносять сучасний контрабас.

Контрабас (італійське contrab(b) asso), найбільший за розмірами і низький по звучанню струнний смичковий музичний інструмент. Створений контрабас в середині 17 століття на основі контрабасової віоли та гамба. З 18 століття контрабас використовувався як ансамблевий, а також як оркестровий інструмент, а з 20 століття — як сольний інструмент.

Гіджак, струнний смичковий музичний інструмент (таджицький, узбецький, каракалпацький, уссурійській). Аналогічний кеманчі.

Кеманча (кяманча), 4-х струнний смичковий інструмент. Поширена в Азербайджані, Грузії, Дагестані, а також країнах Середнього і Близького Сходу.